ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНОГО МІНІМУМУ

В сучасних умовах вже існує наявна необхідність у зміні підходу до забезпечення пожежної безпеки діючих об'єктів від старого "реагувати та виправляти" до нового "передбачати та попереджувати". З цією метою необхідно мати стійку систему загальних уявлень про пожежну безпеку та методологію її аналізу. З такої точки зору впровадження положень Закону України "Про пожежну безпеку", Правил пожежної безпеки в Україні та стосовно обов'язковості навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, установах та організаціях України можна об'єктивно вважати революційним кроком.

В той же час, дія цих положень дала змогу не тільки накопичити корисний досвід цілеспрямованого поширення пожежно-технічних знань з метою попередження пожеж і нещасних випадків на них, але і виявити певну низку проблем. Особливо це стосується спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму).

По-перше, пожежно-технічний мінімум (надалі ПТМ) є попереднім спеціальним навчанням і, таким чином, має бути проведеним до початку виконання своїх обов'язків відповідними особами, тим більше, що згідно статті 8 Закону України "Про пожежну безпеку" " допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється". Тобто проходження ПТМ треба однозначно вважати необхідною юридичною формою допуску до роботи. На великий жаль, в абсолютно переважній більшості випадків, ПТМ реально проводиться як реагування на конкретні приписи Держпожнагляду і з тими робітниками та службовцями, що вже тривалий час працюють на займаних посадах. Таке становище треба докорінно змінювати.

По-друге, проведення спеціального навчання повинне бути більш цілеспрямованим як на суб'єкти, від яких залежить забезпечення пожежної безпеки будинків, споруд, транспортних засобів, виробничих операцій тощо, так і на самі об'єкти з підвищеною пожежною небезпекою.

У зв'язку з цим, вже час переробити і конкретизувати перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити ПТМ. Особливу увагу треба зосередити на керівниках усіх рівнів і особах, призначених відповідальними за пожежну безпеку, адже від них та їхнього розуміння проблеми безпосередньо залежить формування політики об'єкта чи підприємства в галузі пожежної безпеки, фінансування і виконання необхідних протипожежних заходів. Має сенс створення конкретного переліку посад, на підставі робіт з підвищеною пожежною небезпекою ( оператори АЗС, водії бензовозів, газоелектрозварювальники, піротехніки тощо) . Життя підказує, що ПТМ треба зробити обов'язковим і для членів добровільних пожежних дружин, пожежно-технічних комісій; осіб які здійснюють охорону підприємств, установ, організацій, житлових будинків; чергового персоналу об'єктів, де у нічний час знаходяться люди; вчителів та викладачів предмету (курсу) "Безпека життєдіяльності" та "Безпека праці".

Слід детальніше визначитися з самим поняттям і переліком об'єктів з підвищеною пожежною небезпекою, не обмежуючи їх тільки категоріями А,Б,В за ОНТП 24-86. До об'єктів з підвищеною пожежною небезпекою логічно було б віднести усі об'єкти, пожежі на яких можуть призвести до масового ураження людей, що знаходяться на цих об'єктах і навколишній території небезпечними факторами пожежі, небезпечними і шкідливими виробничими факторами та їх вторинними проявами, викликати порушення у системах життєзабезпечення міст, населених пунктів, окремих підприємств, завдати великої матеріальної шкоди або інших непоправних наслідків. Природно, щоб посадові особи і персонал таких об'єктів теж проходили ПТМ.

По-третє, доцільно узагальнити досвід проведення ПТМ у різних регіонах, господарчих галузях, підприємствах, установах та організаціях України з метою розробки типових рекомендованих програм для найбільш чисельних категорій осіб, що проходять ПТМ (наразі ми маємо одну рекомендовану програму у додатку до Правил пожежної безпеки в Україні), підготовки та видання необхідних для проведення спеціального навчання учбово-методичних посібників, комплектів плакатів, збірників питань для приймання заліків, створення комп'ютерних програм, відеофільмів тощо.

По-четверте, варто остаточно визначитись хто, як і на підставі чого проводить ПТМ.

Практика свідчить, що коли ПТМ проводиться на об'єктах власними силами, то досить часто таке навчання носить поверхневий та формальний характер. Найбільший ефект досягається коли до проведення ПТМ залучаються спеціалісти пожежної охорони, як діючі (в разі надання таких послуг підрозділами Державної пожежної охорони у встановленому порядку), так і ті , хто вже на пенсії, але зберегли і мають необхідні знання, навички, досвід. Останні складають потужний потенціал щодо поліпшення всієї роботи по розповсюдженню пожежно-технічних знань. Внаслідок спрощення порядку ліцензування, зараз не потрібно одержувати ліцензію на право проведення навчання з питань пожежної безпеки, однак загальновідомо що найкращого результату можуть досягти тільки фахівці. Тому, якщо не ліцензію, то якийсь дозвіл від Державної пожежної охорони на проведення ПТМ все-таки бажано видавати і надалі контролювати цей процес, щоб не допустити участі в ньому випадкових і некомпетентних людей та організацій.

Постійно мінливі характеристики пожежної небезпеки і обставини оточуючого нас світу суттєво впливають на усі напрямки попередження пожеж та їх наслідків, зокрема і на навчання посадових осіб та персоналу об'єктів правилам пожежної безпеки, діям і способам виживання у разі пожежі під час проходження ПТМ. Тому виникали і будуть виникати пов'язані з цим проблеми. Але своєчасний прогноз, аналіз та повнота вирішення таких проблем дадуть нам саме той результат, на який ми усі очікуємо.

А.П. Рожков